Археологія допомагає простежити довгу історію населення
У лісостеповій частині сучасної України тривалий час жило місцеве населення. У різні періоди воно контактувало зі скіфами, сарматами, готами та Римською імперією. У І–ІІ ст. римляни називали населення цього регіону венедами. Їхню територію розселення пов’язують із зарубинецькою археологічною культурою.
Це умовна назва групи схожих археологічних пам’яток. Вона допомагає дослідникам порівнювати поселення, поховання, посуд, прикраси й технології, але не завжди прямо дорівнює назві конкретного народу.

Велике розселення слов’ян було частиною Великого переселення народів
Спільноти зарубинецької, київської, черняхівської та інших археологічних культур дослідники пов’язують із предками слов’ян. У V–VII ст. слов’янські групи розселилися широкими просторами Центрально-Східної Європи.

Карта показує приблизне розташування ранніх слов’ян і основні напрямки їхнього розселення у VI–VII ст. Межі на ній є реконструкцією, а не точними державними кордонами.
Відкрити джерело на Wikimedia CommonsПісля поразки готів від гунів частина місцевих слов’янських племен перейшла на південний берег Дунаю та осіла на Балканах і в Паннонії. У джерелах їх називають антами. У VI ст. частину антів підкорили авари; остання згадка про антів датується 602 р.
Інші слов’янські племена рушили на захід у напрямку Одера та Ельби. У писемних джерелах вони відомі як склавини.
Прокопій Кесарійський описував антів і склавинів як близькі спільноти: він підкреслював подібність мови й зовнішності та згадував спільне вирішення важливих справ. Це важливе, але не єдине свідчення про ранніх слов’ян.
Осілий спосіб життя був пов’язаний із лісом, річками та землею
Давні слов’яни та їхні предки жили переважно в лісостепах і лісах. Основою господарства було землеробство, важливими залишалися скотарство, полювання, рибальство та бортництво — збирання меду й воску диких бджіл.
Природа → господарство → поселення ранніх слов’ян

Ліси давали деревину, дичину, мед і віск; річки — воду та рибу; лісостепові землі були придатними для землеробства й випасу худоби.
Про вірування відомо менше, ніж про господарство
Писемних відомостей про ранніх слов’ян небагато, тому їхні релігійні уявлення реконструювати складно. Загалом слов’яни та їхні предки вірили в багатьох богів і духів, шанували предків та приносили їм пожертви. Жерців називали волхвами.
Назви богів відомі переважно з пізніших джерел, тому їх не варто механічно переносити на всі слов’янські громади V–VII ст. як на однакову систему вірувань.
Ключові поняття параграфа
Хто або що?
1. Римська назва населення регіону в І–ІІ ст.:
2. Велике розселення слов’ян відбувалося переважно:
3. Збирання меду та воску диких бджіл — це:
4. Жерців слов’яни називали:
Перевірка знань
Обери відповіді й натисни «Перевірити відповіді».
Три головні висновки
Як історики досліджують ранніх слов’ян
Спочатку сформулюй власну відповідь, а потім відкрий орієнтир.