Як жили самостійні грецькі міста, хто вважався громадянином і чому агора була серцем поліса.
У «темні віки» грецькі міста не мали єдиного правителя, але їхнє населення відчувало спорідненість. Давні греки називали себе еллінами, а свою країну — Елладою.
Самостійні міста називали полісами. Кожний поліс мав власні закони й окреме військо, а поліси могли навіть воювати один з одним.
Спочатку полісами управляли невеликі групи заможних людей знатного походження — такий спосіб організації влади називали олігархією. Пізніше в Афінах розвинулася демократія, за якої громадяни могли брати участь в управлінні полісом.
Поліс поєднував міський простір, громадське життя і навколишні землі.
Схема узагальнює три основні частини поліса; це навчальна візуалізація, а не план конкретного міста.
Мали право брати участь в управлінні полісом, але також сплачували податки й служили у війську.
Не мали політичних прав громадян. До цієї великої групи належали:
У Давній Греції лише чоловіки мали право володіти майном і вільно пересуватися містом. Жінки переважно займалися хатніми справами та вихованням дітей і могли виходити на вулицю лише в супроводі родича-чоловіка.
У цьому контексті політика означала участь в управлінні полісом і вирішенні його справ. Саме тому ораторське мистецтво було важливим для майбутнього громадянина.
Будинки зводили із саману та вкривали черепицею. У центрі помешкання був внутрішній дворик, навколо якого розташовувалися кімнати. Ремісники могли облаштовувати на першому поверсі майстерні та крамниці.
Міста не мали чіткого плану забудови: вулички були вузькими, кривими й небрукованими.
І чоловіки, і жінки носили лляний хітон, а в холодну пору — вовняний плащ гіматій. Взуттям були шкіряні сандалі. Заможні люди носили прикраси з коштовних металів.
Освіту могли здобувати лише хлопчики. Заможні батьки наймали вчителів, які навчали музики, поезії та ораторського мистецтва. Метою було виховати гідного громадянина поліса.
Попри політичну самостійність полісів, елліни мали спільну мову й письмо, поклонялися одним богам, шанували Гомера та дотримувалися спільних звичаїв. Це допомагало їм відчувати себе частиною одного культурного світу.
Поліс давав громадянам можливість брати участь в управлінні, але громадянами була лише невелика частина населення. Порівняй права дорослого чоловіка-громадянина, жінки, іноземця та раба й сформулюй висновок.
Для кожної групи визнач, чи належала вона до громадян поліса з політичними правами.
Дорослий вільний чоловік, народжений у цьому полісі й такий, що виконав громадянські обов’язки.
Жінка — мешканка поліса.
Іноземець, навіть грек з іншого поліса.
Раб.
Натисни на картку, щоб перевернути її та пригадати визначення.
Знайди правильну частину поліса або поняття за коротким описом.
Ринкова площа, місце торгівлі та народних зборів.
Укріплений пагорб над містом.
Поля, городи й сільська місцевість за міськими стінами.
Право дорослого вільного чоловіка брати участь в управлінні полісом.
1. Як давні греки називали себе?
2. Що таке поліс?
3. Яка частина поліса була ринковою площею й місцем народних зборів?
4. Що називали акрополем?
5. Хто мав право брати участь в управлінні полісом?
6. Хто не вважався громадянином поліса?
7. Яку частку населення поліса зазвичай становили громадяни?
8. Що було в центрі давньогрецького помешкання?
9. Як називався лляний одяг, який носили і чоловіки, і жінки?
10. Чого навчали хлопчиків із заможних родин?
Натисни на твердження й перевір відповідь.